+38044 200 18 18, +38044 360 66 23, +38067 320 30 23, +38050 357 33 26 yanagallery@gmail.com

Його картини, засновані на разючих видіннях, ніби прийшли з кращих творів наукової фантастики, в той же час сповнені особистісної таємничої поезії і особливого тривожного, глибоко психологічного реалізму.

Олександр Костецький – це той рідкісний хвилюючий образ художника – візіонера, містагога, свідка всього таємничого і незбагненного, що здійснюється в світі, а значить, і в душі людини. Його картини знаходять силу непорушного документа, одкровення, що вселяють трепет і захват, ентузіазм і благоговіння. Тим самим вони подібні до видінь Іоанна на Патмосі, і майстерно записаного їм у фарбах внутрішнього бачення – осяяння. Тому що Олександр – одночасно художник істинний, пише те, що зримо, і, в той же час, – художник не сьогодення. Художник позаземних видінь, а значить, майстер невидимого. Тому що він, як справжній майстер, абсолютно вільний у технічному володінні форми і колориту, малюнка і, на противагу цьому, – в створенні фантастичною придуманої композиції, тобто всього того, чого традиційно вчить і покликана вчити Академія. А це дано осягнути не кожному. Напівзнаннями тут не обійтися, тут неприпустима будь-яка вогкість, непродуманість, банальність і замутненность сторонніми беззмістовними станами чіткої, як кристал, зображувальної форми. У цьому випадку навіть звичайним реалістам в чомусь легше буває домогтися переконливої ​​схожості форми, видимої ними, як зрозумілий традиційний натюрморт на столі, ніж художнику, який пише свої особисті, ніким не видимі, ризиковані, які не підлягають контролю, фантазії. Фантазії, що впливають на душу, як релігійні одкровення, як укрупнені кадри фантастичного майбутнього, як таємничі притчі, спасительно спрямовані до нас, в наше століття із неосяжного передчасного.

При всіх тих просторах, які знаходяться десь поза нами, і які настільки невтомно відтворює художник, чомусь відразу стає зрозумілим, що Костецький – це художник дуже сучасний за стилем мислення і за стилем втілення. Такий сучасний, що він якимось дивом зумів виткати справжню, квітчасту тканину свого, нашого, часу, поєднуючи його позамежні краї, захоплені художньою волею відразу і у минулого, і у майбутнього. Його картини – це філософські картини – притчі про суцільний час, взятий у свідомості цілком, як вагомий золотий злиток, без будь-яких купюр, шкоди, час одномоментний і такий, що триває вічно. Подібний час буває іноді відчутний у великих поетів, містиків і святих, що, взагалі, суть одного й того ж. Іноді такий рідкісний у відчутті стан часу хочеться по-блюзнірськи, але традиційно назвати передчуттям або сподівання Царства Божого. Це передчуття близькості особливого явища – явища «Божественного» – і є «мистецтво з мистецтв» – як називали його колись візантійські монахи, богослови – ісіхасти.

Олександр Костецький – спадковий художник. Може, звідси має свої витоки його бездоганний мальовничий смак, ерудиція, вроджене знання законів колориту, композиції, почуття єдино правильно вибудуваної мізансцени в форматі полотна. Його батько, академік живопису Володимир Костецький, – той самий знаменитий майстер, який написав в 1947 році велику картину про війну – «Повернення», що знаходиться нині в Державній Третьяковській галереї, а її повторення – в постійній експозиції Національного музею України. Через деякий час після закінчення Київського художнього інституту, Олександр переїхав жити і працювати в США, де незабаром відбулося кілька його виставок, де було написано багато нових робіт, які поклали початок складання перших приватних колекцій, що складаються з його картин.

Особливо треба сказати про тематику робіт, що так відрізняють картини Олександра від картин інших його колег-художників. Це, перш за все, художник-фантаст, візіонер, містик. Ще з самого раннього дитинства він захопився і прочитав велику бібліотеку науково-фантастичної та езотеричної літератури. Прочитане майбутнього художника захопило назавжди … Він ніби оселився на цих невідомих планетах, відвідав забуті цивілізації, побачив величне буття напівбогів, розчинився в неземної блакиті і сяйві цих невідомих – до пори – світів. … До слова сказати, адже існує ж здавна у всіх країнах цей шанований жанр «фентезі» і в мистецтві живопису, і має безліч славних його представників, справжніх метрів цього напрямку. Прочитане в фантастичних оповіданнях, назавжди налаштувало його на медитативний підхід до життя, захопило його, і тому згодом художник почав відтворювати на полотні ці нові таємничі світи, сповнені неземної краси і значущості. Це такі ось світи Костецького, з неземними небесами, хмарами, і мудрою, і неможливою в світі гравітації, архітектурою, в сяючій вічним світлом безмежності галактичних просторів, і цього його особливого, пронизливого відчуття вічності, що триває.

У 1992 році Олександр повернувся до Києва. Як і раніше, художник багато писав, укрупнював свою головну тематичну спрямованість в живопису. У 1998 році вийшов у світ альбом його репродукцій, підготовлений до випуску його дружиною, мистецтвознавцем Ольгою Козловською. Художник надалі відвідував з виставками США, Німеччину, і постійно експонувався в лаврській галереї «Неф» і в галереї «Яна», відомої своєю вишукано-естетською, духовною, езотеричною спрямованістю. Але і невиліковно хворіючи, не отримуючи вчасно належного визнання, майстер все так же безстрашно подорожував в часі і в просторі, невтомно створюючи свій захмарний, прекрасний, зачарований, неймовірний і безумовно існуючий світ …

У тому ж році, коли художник видав свій альбом, його твори були виставлені на Євроарті в Барселоні, де мали великий успіх, як у публіки, так і в середовищі професійних арт-дилерів. У 1999 і 2000 роках картини Олександра Костецького були представлені галереєю «Яна» в Женеві в Palexpo на Європарт-2000, і де незалежні інформаційні джерела поставили галерею «Яна» в десятку кращих галерей зі ста представлених на цьому арт-ринку.